Справжнє значення волатильності: розуміння реального значення індексу ринкової волатильності для інвесторів

當你首次涉足金融市場時，“волатильність” цей термін буде часто з’являтися. Але це поняття далеко не так страшне, як його малюють ЗМІ. Насправді, розуміння справжнього значення волатильності є ключовим для розробки ефективних інвестиційних стратегій.

Волатильність по суті відображає ступінь коливань цін фінансових активів за певний період часу. Активи, такі як акції, валюта, товарні ринки і криптовалюти, зазнають таких цінових коливань. Замість того, щоб сприймати волатильність як чистий сигнал ризику, краще розглядати її як природну характеристику ринку — що може приносити як прибутки, так і збитки.

Основне визначення та механізми формування волатильності

Значення волатильності полягає у вимірюванні відхилення цін активу від його середнього рівня. Коли ціна за короткий період зазнає частих значних коливань, ми говоримо про високу волатильність; навпаки, при низькій — про низьку.

Фактори, що спричиняють волатильність, різноманітні. Основним драйвером є економічний цикл — під час економічного зростання, коли прибутки компаній зростають і споживачі мають високий рівень довіри, ціни зазвичай зростають і коливання є меншими; у періоди економічної рецесії, коли зростає страх інвесторів, ринок стає більш нестабільним. Яскравим прикладом є фінансова криза 2008 року та пандемія COVID-19.

Державна політика, регуляторні зміни, фінансові звіти компаній, галузеві новини і навіть природні катастрофи можуть викликати цінові коливання. Коли інвестори отримують позитивні сигнали (наприклад, зростання прибутків), попит на актив зростає; негативні новини викликають масовий продаж і посилюють ринкову волатильність.

Два основних способи вимірювання волатильності

На фінансових ринках існує два принципово різні методи вимірювання волатильності, які інвестори повинні розуміти.

Історична волатильність базується на минулих даних цін і відображає реальний рівень коливань активу за визначений період. Хоча цей показник інтуїтивно зрозумілий, його головний недолік у тому, що “минуле не гарантує майбутнього” — минулі результати не передбачають майбутніх, тому з цим показником потрібно бути обережним.

Імплітна волатильність дивиться у майбутнє, оцінюючи очікувані коливання активу на основі цін опціонів та інших деривативів у ринковій ціні. Цей метод відображає очікування учасників ринку щодо майбутньої невизначеності. Коли ринок панікує, імплітна волатильність зростає; навпаки, при спокої — знижується. Однак, імплітна волатильність — це швидкий знімок емоцій ринку, і її прогнози мають обмежену точність.

Крім того, існують випадкові (зміни цін за випадковим сценарієм) і детерміновані (зміни, що можна передбачити) типи волатильності, але у практичних інвестиціях вони використовуються рідко.

Як кількісно оцінити волатильність: поширені методи розрахунку

Інвестори можуть використовувати різні інструменти для вимірювання волатильності, кожен з яких має свої переваги і недоліки.

Стандартне відхилення — найпростіший спосіб, що обчислює ступінь розсіювання цінових змін від середнього значення.

Коефіцієнт бета оцінює чутливість окремої акції до рухів ринку (наприклад, індексу S&P 500). Бета понад 1 означає, що акція більш волатильна за ринок; менше 1 — менш.

Середній справжній діапазон (ATR) — через порівняння максимумів і мінімумів за день, а також цін закриття попереднього дня, оцінює діапазон цінових коливань.

Індекс волатильності, наприклад VIX, вимірює імплітну волатильність індексу S&P 500 через цінові опціони. Високе значення VIX вказує на очікування високої невизначеності і часто називається “індексом страху”.

Варто пам’ятати, що жоден один показник не здатен точно передбачити майбутню волатильність, тому рекомендується використовувати їх у комплексі і враховувати їх обмеження.

Система індексів волатильності: швидкий доступ до ринкових сигналів

Для швидкого аналізу стану ринку інвестори використовують індекси волатильності, які не вимагають складних розрахунків.

Ці індекси мають характерну рису — вони зазвичай рухаються у зворотному напрямку до традиційних фондових індексів: коли волатильність зростає, ринок зазвичай падає, і навпаки.

VIX (індекс волатильності) — найвідоміший у світі інструмент вимірювання очікуваної волатильності, але не є єдиним. Для різних ринків існують свої індекси: VXN для Nasdaq 100, VXD для Dow Jones, RVX для Russell 2000, а також відповідні індекси для європейських ринків, наприклад STOXX 50. Є й галузеві індекси, наприклад, для технологій або енергетики.

Індекси волатильності мають велике значення для інвесторів — вони відображають загальне ставлення ринку до ризику і невизначеності. За їхніми змінами можна коригувати портфель, шукати можливості для входу або виходу з ринку, а також використовувати їх для хеджування інших активів.

Вплив волатильності на інвесторів з різним горизонтом

Значення волатильності для довгострокових інвесторів і трейдерів суттєво різняться.

Для довгострокових інвесторів ринок з високою волатильністю — це норма, і вона є частиною процесу досягнення довгострокових цілей. Головне — зберігати раціональність: ринок має циклічний характер, і кожне значне падіння рано чи пізно компенсується відновленням. За часи високої волатильності, якщо є вільні кошти, можна купувати якісні активи за зниженими цінами. Важливо мати достатній запас ліквідності і диверсифікувати портфель. Регулярне ребалансування допомагає підтримувати бажаний рівень ризику.

Для короткострокових трейдерів волатильність — це їхній інструмент заробітку: вони використовують цінові коливання для швидких прибутків. Висока волатильність супроводжується підвищеною ліквідністю, що полегшує швидке входження і вихід з ринку. Однак, цей підхід дуже ризикований, оскільки передбачити короткостроковий рух цін складно. Тому важливо мати чіткі правила управління ризиками і не вкладати більше, ніж можна дозволити собі втратити.

Волатильність і ризик: два різних поняття

Хоча волатильність і ризик часто плутають, вони відображають різні аспекти фінансів.

Волатильність — це об’єктивне вимірювання амплітуди цінових коливань, зазвичай через стандартне відхилення. Ризик — це ймовірність того, що інвестиція не принесе очікуваного доходу або спричинить втрату капіталу.

З математичної точки зору, волатильність — це лише міра розсіювання цін, і не прямо відповідає ймовірності збитків. Актив може бути дуже волатильним, але з довгостроковою позитивною доходністю; або навпаки.

У інвестиційній практиці існує базовий принцип: ризик і дохідність — пропорційні. Інвестори вимагають більшої компенсації за більший ризик.

Поведінка різних активів за рівнем волатильності

Акції через залежність від фінансових результатів компаній, економічної політики і технологічних змін мають значну волатильність. Вони ризикованіші за облігації і депозити, але й потенційно більш прибуткові.

Валютний ринок через високу ліквідність і децентралізацію, а також цілодобову роботу, характеризується постійними коливаннями. Глобальні події миттєво впливають на курси валют. В цілому, волатильність валютних ринків зазвичай вища, ніж у акцій.

Криптовалюти — найвразливіший клас активів. Біткоїн з моменту запуску демонструє екстремальні коливання: у грудні 2017 року досягав 19000 доларів, а у грудні 2018 — опустився нижче 3500. Це зумовлено спекулятивною природою ринку і невизначеністю регулювання. Тому криптовалюти вважаються високоризиковими активами.

Стратегії управління волатильністю залежно від інвестора

Різні інвестори повинні застосовувати різні підходи до управління волатильністю, враховуючи свою толерантність до ризику, потреби у капіталі і часовий горизонт.

Інвестори, близькі до виходу на пенсію, якщо їм потрібно швидко використовувати кошти, мають обирати низькоризикові, стабільні активи з низькою волатильністю. Навпаки, молоді інвестори з довгим горизонтом і високою толерантністю до ризику можуть дозволити собі більшу волатильність у пошуках вищих довгострокових доходів.

Перший крок — визначити свої потреби у капіталі, рівень ризику і ліквідність. Потім аналізувати поточну волатильність цільових активів, їх історичні показники і очікування (через індекси волатильності), щоб переконатися, що обрані активи відповідають цілям.

Комплексний підхід: ключ до управління волатильністю

Волатильність — це і ризик, і можливість. Цінові коливання можуть принести прибуток у правильний момент, але й спричинити збитки у несприятливий час. Важливо усвідомлювати, що волатильність — це властивість ринку, яку неможливо викорінити, її можна лише управляти.

Для ефективного управління волатильністю інвестори мають: по-перше, визначити свою інвестиційну стратегію і період капіталовкладень; по-друге, глибоко аналізувати характеристики цільових активів; і, по-третє, створити наукову систему управління ризиками.

Рівень управління волатильністю напряму впливає на здатність інвестора досягти довгострокових фінансових цілей. Правильне розуміння її значення і застосування інструментів, таких як індекси волатильності, дозволяє стабільно рухатися у складних ринкових умовах.